 15 лютого відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 24 - ої річниці виведення військ колишнього СРСР з республіки Афганістан. Дата для
проведення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 24-ої річниці
виведення військ колишнього СРСР з республіки Афганістан була вибрана не випадково. Саме в цей
день, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ покинула територію
Афганістану. У деяких джерелах вказується, що командувач Обмеженим контингентом
генерал-лейтенант Борис Всеволодович Громов останнім перейшов прикордонну річку
Амудар'я (м. Термез), але в реальності останніми Афганістан покинули підрозділи
прикордонників, що прикривали виведення військ і вийшли на територію СРСР
тільки в другій половині дня 15 лютого. Ця подія ознаменувала для Радянського
Союзу закінчення Афганської війни, яка тривала майже десять років і забрала
життя більше 15 тисяч радянських громадян.
Радянські
військовослужбовці виконували свій інтернаціональний обов'язок в різний час і в
багатьох країнах - Кореї, Алжирі, Єгипті, Єменській Арабській Республіці,
В'єтнамі, Сирії, Анголі, Мозамбіку, Ефіопії, Камбоджі, Бангладеш, Лаосі ... Але
саме афганська кампанія виявилася наймасштабнішою, непорівнянної з рештою за
значимістю та розміром втрат. Перебування
в цій країні розтягнулося для Обмеженого контингенту на 9 років 1 місяць і 18
днів, загальні втрати радянських Збройних Сил (разом з прикордонними і
внутрішніми військами) склали 15051 чол. При цьому Радянська Армія втратила
14427 чол., підрозділи КДБ - 576 чол., Формування МВС - 28 чол., інші
держструктури (Держкіно, Держтелерадіо, Міністерство будівництва і ін.) - 20
чол. За весь період війни в Афганістані пропали без вісті і опинилися в полоні
417 військовослужбовців, з яких в ході війни і в післявоєнний час були
звільнені і повернулися на Батьківщину 130 чол. Станом на 1 січня 1999 р. не повернулися з полону і незнайдених залишалося
287 чол. І складно сказати, скільки з
них з того часу були знайдені і побачили рідну землю. Найбільше за кількістю покликаних громадян в армію втратила в Афганістані Росія. Через
«афганську війну» пройшли близько 150 тисяч українців (з 550 тисяч солдатів і
офіцерів), 3360 з них не повернулися з Афганістану, 72 людини вважаються
зниклими без вісті або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч
призваних громадян України, 4687 з них стали інвалідами ...Втім, у цей день
варто згадати не лише про втрати, хоча вони для Радянської Армії виявилися
найбільшими з часів Великої Вітчизняної війни. «Безглуздий», за словами
лібералів, введення військ в Афганістан був необхідним заходом. Це був засіб
протидії дедалі потужнішому ісламському фундаменталізму, з одного боку, а з
іншого - США, які вже бачили цей регіон під своїм контролем. Ні в роки війни, ні
зараз багато хто так і не зрозуміли, який подвійний загрозі протистояв
Обмежений контингент. Незважаючи на бойові дії, Афганістан, поки там були
радянські війська, розвивався, а 75% його інфраструктури - заводи, дороги,
електростанції, лікарні, школи - були
створені за допомогою наших фахівців. Близько тисячі змогли отримати в СРСР
вищу освіту, близько 80 тисяч афганців були навчені робітничим спеціальностям.
Країна, яка жила в ХХ столітті за феодальним законам, ставала все більш
світською, а жінки добилися права на участь в суспільному житті, що раніше було
немислимим. Здавалося б, весь світ
мав би підтримати такі зусилля. Але Заходу - і, перш за все, США - це було не
потрібно, вони домагалися зовсім іншого, підтримуючи ісламістів і створені на американські
гроші «Талібан» і «Аль-Каїду». І коштувало піти радянським військам, як
імперіалістичні «благодійники» знову заштовхнули Афганістан в середньовіччя, не
помітивши, як вигодувані ними ісламісти стали загрозою вже всесвітнього
масштабу. А фактична окупація країни, на яку пішли НАТО і США, призвела до
того, що Афганістан домігся-таки єдиного «досягнення» - став світовим
рекордсменом з виробництва опіуму ...Так що 15 лютого нинішньому поколінню
варто пом'янути полеглих і подякувати
радянським солдатам і офіцерам, за те, що вони, воювавши
в Афганістані, виконали завдання
уряду СРСР, проявили справжню мужність і героїзм, стали гідними продовжувачами
бойових традицій своїх батьків і дідів, які перемогли фашизм.
 Бойові дії, в яких брали участь
радянські військовослужбовці:
Корея: 1950-1953 роки: війна між
північною (КНДР) і південною (Республіка Корея) державами. На стороні мешканців
півночі воювали радянські льотчики.
Алжир:1962-1964 роки.
Єгипет: жовтень 1962 - березень
1963 року; червень 1967;1968; березень 1969 - липень 1972 року;
жовтень 1973 - березень 1974 року; червень 1974 -
лютий 1975 року (особовий склад тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського
флотів, які брали участь у розмінуванні зони Суецького каналу).
Єменська Арабська
Республіка: жовтень
1962 - березень 1963 року; листопад 1967 - грудень 1969.
В'єтнам: січень 1961 - грудень
1974 року, в тому числі особовий склад розвідувальних кораблів Тихоокеанського
флоту, що вирішували завдання бойової служби у Південно-Китайському морі.
Сирія: червень 1967;березень -
липень 1970 року; вересень - листопад 1972 року; жовтень 1973.
Ангола: листопада 1975 - листопад 1992.
Мозамбік: 1967-1969 роки; листопад
1975 - листопад 1979 року; березень 1984 - серпень 1988.
Ефіопія: грудень 1977 - листопад
1990.
Афганістан: квітень 1978 - 15 лютого
1989.
Камбоджа: квітень - грудень 1970. Бангладеш:1972-1973
роки (особовий склад кораблів і допоміжних суден Військово-Морського Флоту
СРСР).
Лаос: січень 1960 - грудень
1963; серпень 1964 - листопад 1968 року; листопад 1969 - грудень 1970.
Сирія і Ліван: червень 1982. Матеріал підготувала Поліщук Є.В., методист РМК
|
