 13 грудня 2012 року православний світ відзначає
день Андрія Первозванного.
Колектив районного методичного кабінету вітає усіх зі
святом та бажає щастя та всеохоплюючого захисту Святого!
Історична довідка
Андрій був першим з
апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя
свого рідного брата - святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався
рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні
країни, до Дніпра. Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний
проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві. Літопис,
який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм
Первозванним:
"На цих горах
засяє ласка Божа, буде велике місто..."
До того, як церква
почала відзначати Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне
свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами, що мали
переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування.
Деякі дослідники
пов’язують свято Андрія з Ядреєм. У «Слові про ідолів» (ХІІ ст.) говориться про
те, що дехто ще молиться «и Ядрею, и Обилухе, и скотну богу, и попутнику, и
лесну богу, и спориням, и спеху».
Наповнені
дохристиянськими обрядами, веселощами і розвагами андріївські, як і катерининські,
вечорниці припадали на час Пилипівського посту і не відповідали нормам
християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну
традицію, не дали бажаних наслідків.
Згодом вечорниці на
Катерини і Андрія, як і інші свята, все більше втрачали свою магічну функцію і
перетворилися на своєрідну забаву і привід, щоб зібратися неодруженій молоді.
Особливе місце на
Андрія займає обрядова гра «Калита» («Калета») , в якій брали участь дівчата і
хлопці. Дівчата збиралися разом і пекли Калиту - великий круглий корж із білого
борошна. Кожна дівчина повинна була взяти участь у приготуванні Калити. Тісто
місили всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки.
Посередині коржа робили дірку. В деяких етнографічних джерелах збереглися дані,
що Калита, як правило, становила 35
см в діаметрі і 1,5 см товщини.
Солодке з медом
тісто пекли в печі і запікали так, щоб важко було відкусити. Зверху Калету
намащували медом. Для виготовлення Калети брали «непочату воду» або ж воду,
настояну на пахучих травах, зокрема на любистку.
На вечорницях, коли
збиралася молодь разом, Калету за допомогою стрічки підвішували до стволока
посередині хати, а потім стрибали, щоб вкусити. Після Калети брали горнятко з
медом, на дно якого клали перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами,
але так, щоб не вмочити власного носа. Вважалося, якщо хлопець дістане і носа
не вмочить - ожениться і буде щасливим.
На Андрія
дозволялись молодіжні бешкети, а парубкам прощалися усі їхні витівки. У тих
батьків, які забороняли гуляти з ними своїм донькам, хлопці вночі могли зняти
ворота чи розібрати паркан, забрати воза, плуга, борону тощо і позакидували їх
на дах хати чи хліва або занести в інший бік села.
Такі забави не
випадкові, етнографи вважають їх "ритуальними бешкетуваннями”, що колись
символізували усунення перешкод на шляху до бажаного шлюбу. Отже вранці дехто
із господарів знаходив свого воза на даху клуні, а від хат, де жили дівчата на
виданні, з’являлись стежки до їхніх залицяльників, позначені буряковим квасом
чи потрушені соломою.
В підготовці матеріалу було використано книги Олекси
Воропая "Звичаї нашого народу" і В. К. Сапіги "Українські
народні свята та звичаї". | 
