 Чорнобильська трагедія… Ось уже 30 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця, змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й… Скільки зламаних доль? Скільки сиріт, що втратили батьків, скільки ненароджених дітей, скільки нових хвороб?
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя — аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м. Прип'ять Київської області.
Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи, що зачепила життя десятків мільйонів людей в Україні та в сусідніх країнах. Причиною аварії стали використання застарілого типу реактора, порушення технологічної дисципліни, допущення помилок під час проведення експерименту, домінування при прийнятті рішень політичних факторів над економічними, екологічними, моральними, ігнорування союзним центром прав та інтересів Української РСР.
Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок.
Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн. людей, з яких 1,5 млн - діти. Смертоносна пляма накрила понад 1000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження».
В міру з'ясування масштабів та наслідків аварії, трагедія почала усвідомлюватися людством як планетарна катастрофа. Уряд України достроково припинив роботу ЧАЕС.
А лише 30 років тому все було інакше... Чорнобиль — невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною воно потопало у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати родинами. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить...
Це коротка історія. А наслідки?
Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам'ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров'я та життя. Пам'ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам'яті, що не даватимуть забути про трагедію.
Дев’ятикласники Мархалівського НВК вшанували пам'ять ліквідаторів і жертв аварії на ЧАЕС у день її 30-х роковин. Вихованці переглянули фільм «Світ без майбутнього» про місто Прип'ять, яке з колишнього взірцевого радянського міста енергетиків перетворилось у місто-примару — величезний музей людської трагедії... Присутнім була також запропонована презентація «Попіл Чорнобиля», насичена документальними матеріалами на тему дня, уривками з літературних творів українських поетів про аварію і людей, що віддали своє життя заради спасіння інших...
Особливо цікавою була розповідь Кошкіна Іллі про спогади дідуся, ліквідатора наслідків Чорнобильської трагедії, Віктора Павловича.
Багато з тих, хто прийняв на себе перший удар ядерної стихії, на жаль, уже пішли у безсмертя, залишивши смуток та біль у наших серцях. Вічна і світла їм пам'ять.
Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям. |
