 Різдво - одне з найбільших релігійних свят. З ним пов'язують народження
Ісуса Христа. Як стверджує християнське вчення, діва Марія народила сина і
сповила його в яслах. Від того і червоний кут, в якому тримають кубельце з
кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідною ознакою смерті Христа, тому
на поминках обов'язково готують цю страву, і її ще називають «четвертою
страшною кутею».
З початком
Різдва вже можна було вживати скоромину. Власне до цього свята в кожному
господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м'ясних страв. Адже
було за правило приходити один до одного в гості. Щоправда, до обіду намагалися
не відвідувати сусідів. Особливо це стосувалося жінок. Якщо жінка чи дівчина
першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши
«небажаних гостей», замикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець
або чоловік, то його намагалися почастувати.
Відтак
пополудні літні люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких
регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього
святвечора). На Поділлі робили це лише другого дня свят.
Різдвяні
колядницькі ватаги споряджали переважно парубки. Вони заздалегідь вибирали
ватага, себто керівника, «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у
вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і
дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема
супроводжували ватага циган, лікар, єврей, смерть з косою тощо. Проте обов'язковим
атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватага («береза»).
Заходячи
на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали
забавну виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У
поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зичили їм
щастя і здоров'я. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким
давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти
«оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, «ненароком»
обливали ватага водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного
колядника яблуками та горіхами.
У деяких
місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим
більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.
Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь
віддавала на «великі вечорниці», які справляли 8 січня. Це були чисто молодіжні
розваги. А тому, якщо на них приходив хтось з чоловіків, то над таким вчиняли
різноманітні глузди й виганяли, бо, за повір'ям, Мати Божа народила сина без
чоловіка. В селах, як правило, організовували кілька колядницьких ватаг, і між
ними нерідко спалахували сутички чи своєрідні змагання. Але саме ці дійства
створювали неповторний колорит і особливу святковість.
З Різдвом пов'язано чимало й прислів'їв. Ось деякі з них.
Дуй не дуй, а вже не до
ковбаси, а до яєць іде.
Краще Різдво тріскуче, ніж
пекуче.
За різдвяним днем віщували погоду і врожай:
Якщо сонячний день — дорід
на хліб.
На Різдво йде сніг —
заврожаїться озимина.
Зелене Різдво — білий
Великдень.
Як на Різдво зеленіє, то на
Великдень багато нових могил.
Якщо на Різдво буде багато бурульок
понад стріхою, то вродить ярина, особливо ячмінь.
На деревах рясний іній
— защедрить озимина.
Який день Різдва, такий і на Петра
(12.07), бо як по Різдвові, так і по Петрові.
В який день тижня Різдво, в
такий треба починати жнива.
В який день Різдво, в такий
Новий рік і Петра.
Щоб вродили коноплі, жінкам
негоже спати всю ніч.
Матеріал
підготувала Андрикевич І.В., завідуюча РМК
Матеріал використаний з інтернет
– джерела: http://www.about-ukraine.com
| 
